Радій Радутний
	Юрій Пероганич, засновник ГО «Вікімедіа Україна» і мистецького порталу «Жінка–УКРАЇНКА»
	Володимир Медведєв та Нана Войтенко
	Оксана та Марина Артеменко

Ми традиційно слідкуємо за проектом знань «Інтелектуальні дискусії» Ірини Новоставської. Цього разу письменники, фізіологи, нейрохірурги, кінорежисери, поети та інші цікаві люди обговорювали Мрію.

Основні спікери дискусії:

– Марина Артеменко, сценарист, режисер;
– Оксана Артеменко, сценарист, режисер.
– Нана Войтенко, доктор біологічних наук, професор, заступник директора Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, зав. лабораторією сенсорної сигналізації;
– Володимир Медведєв, доцент кафедри нейрохірургії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця.

Модератор – Маріанна Маліна, письменниця-фантаст
Починали з походження слова «мрія» та наукового її пояснення.
Була навіть версія, що до Михайла Старицького слова «мрія» взагалі не було – її озвучив письменник-фантаст Радій Радутний. Однак учасники дискусії це слово в українській мові таки знайшли – «степи – лани мріють»…

Не можна було пройти спокійно повз всім відомий, однак від того не менш цікавий факт: в англійській мові (та й у багатьох європейських мовах) слово «dream» означає як мрію, так і сон. І як тоді англомовні громадяни вмудряються знайти межу між снами і мріями?

На думку Володимира Медведєва, межа цілком однозначна і зрозуміла: сон – це процес, до якого воля людини і ясна свідомість майже не мають стосунку, а от мрію кожен собі обирає добровільно. Однак і тут є питання: а що тоді робити тим, у кого сни – усвідомлені, і сновидець цілком вільно і усвідомлено діє у запропонованих сном обставинах?

До того ж, доволі багато було випадків, коли саме сни допомагали людині здійснити, або ж і знайти її мрію. Адже значна частина відкриттів приходили до вчених саме уві сні – щоправда, до того сновидець наяву встиг вже доволі суттєво набриднути мозку своїми мріями…

А от письменниці Яні Дубинянській сюжети багатьох її творів приходять уві сні – і, як то не дивно, час від часу ті чи інші твори збуваються у цілком спільній для всіх нас реальності. Тож межа між мрією, сном та реальністю зовсім не така чітка, як можна було б подумати…

Власне, сестри Артеменко розповіли, що Богдан Жолдак вчив їх записувати сни – з них можна робити цікаві сценарії. Однак настільки цікаві сни чомусь до дівчат не поспішають приходити.

Із суто фізіологічної точки зору мрія – це є домінанта в мозку людини. Вона допомагає вибудовувати наші внутрішні процеси і нашу поведінку, озираючись саме на себе, зазначив Володимир Медведєв. На його думку, мрія є тою глибоко інтимною річчю, про яку далеко не кожен може розказати іншим. Але мрія існує завжди там, де існує особистість.

Власне, варто зазначити, що яка мрія – така і особистість…

Нана Войтенко зазначила, що мрії впливають на емоції, а вже емоції впливають на гормональний фон, а відтак – і на стан організму. Тобто емоція – це ціль, емоційно забарвлена. Зокрема, стани мріяння, стан молитви синхронізує ритми нервової системи, у людини змінюється енцефалограма, змінюється ритм роботи всіх систем організму. Адже нервова систем, на думку Нани Войтенко, керує всіма системами організму.

Щоправда, Володимир Медведєв зазначив, що є люди, емоційно нечутливі, відповідно в них процес мріяння буде вже зовсім інакший.

Певна проблема полягає і в тому, щоб зрозуміти, де є мрія позитивна, а де негативна.

Власне, можна навести два цікавих протилежних приклади.

Один з них – випадок, що стався кілька років тому в Монако. В поліцію князівства потрапив громадянин Німеччини в тяжкому стані – він розбив свою машину. Перекладачеві він розповів свою історію: все життя дядько мріяв про те, що доживе до пенсії, назбирає за той час сто тисяч доларів, і всі їх програє у казино в Монако. От він вийшов на пенсію, приїхав до Монако, програв у казино зароблені гроші. Розповів свою історію перекладачеві – і помер. Серце не витримало. Тобто мрія ніби і позитивна – але відіграла в житті бідного німця доволі неоднозначну роль: допомагала йому жити і терпіти одноманітні будні на роботі, однак як тільки мрія збулася – позитивна її роль скінчилася, і в житті людину вже нічого не тримало.

Інший випадок – це мрії відомого винахідника Ніколи Тесли. Його батько дуже хтів, щоб син став священиком, сам винахідник мріяв вивчати інженерну справу, марив цим. Однак батько був непохитним – і Нікола тяжко захворів. Ледь не помер – однак в найкритичніший момент батько пообіцяв, що якщо син вилікується – то хай вже йде вчитися, куди захоче. Нікола вилікувався майже відразу. З одного боку, мрія призвела спочатку до шкоди – майбутній винахідник ледь не вмер. Однак в результаті він таки отримав можливість робити те, що йому хтілося.

А в дитинстві Тесла часто хворів – і щоб не вмерти від самотності, вигадав собі інший світ з іншими людьми. І коли вже пізніше в нього питалися, як він додумався до своїх винаходів, він відповідав, що не вигадував свої винаходи, а піддивився їх у своєму намріяному світі…

І, як відзначив Володимир Медведєв, більшість наукових досліджень були спочатку все ж таки мріями. А от якщо мрії не збуваються – то справді можуть бути навіть суїциди. Тому мріяти треба дуже обережно, але дивитися не тільки на те, щоб мрії були досяжними, а й на те, щоб надмірним прагматизмом цю мрію не вбити. Бо мрії – це річ дуже делікатна…

Окрему порцію уваги отримало таке явище, як візуалізація мрій – доволі відомий зараз напрямок популярної психології. Адже, як зауважив Медведєв, мрія як така вирізняється тим, що її не варто стимулювати, мрія за визначенням має стимулювати людину – а не людина мрію. Що ж то за мрія тоді, якщо вона людину не стимулює?

Крім того, вчені на питання стимуляції дивляться зі свого професійного боку. Для прикладу, вже доволі відомо про те, які саме структури мозку відповідають за ефект плацебо. Однак якщо стимулювати тим чи іншим чином – наприклад, електродами – ці структури мозку, то ефект буде набагато слабшим, ніж дати людині склянку води, і сказати, що це – ліки…

Для лікарів-практиків ця проблема має ще один аспект: казати онкохворому, що він хворий, чи не казати? Руйнувати його мрії про здорове життя – чи ні? Ці питання настільки багатогранні, що від теорії до практики часом буває дуже і дуже далеко…

Найпалкіша дискусія розгорілася довкола того, що ж має бути українською мрією. Про американську мрію чули всі – а от про українську мрію?

Загалом, за підсумком дискусії можна сказати, що українська мрія – це щось середнє між «садок вишневий коло хати» і «на Марсі будуть яблуні цвісти»… Однак навіть приблизно вербалізувати її дуже і дуже нелегко…

Нагадаємо, підтримує це надзвичайно цікаве для українського інформаційного простору явище Radisson Blu Hotel. Наступна дискусія – 13 серпня, і темою її буде Комунікація.

Невеличкий анонс для того, щоб було цікавіше: про комунікацію у науці розкаже Олександр Коляда, генетик, науковий працівник Інституту Геронтології НАМНУ, співвласник американської компанії Titanovo.

Сторінка дискусії у Фейсбуці:
https://www.facebook.com/events/1674098236156080/
Інформаційні партнери:
Чикагський часопис «Час і Події»
Інформаційний портал «Власна Справа»
Портал Української книжкової індустрії UABOOKS.INFO
Журнал «Всесвіт»
Енциклопедія щастя
Інтернет-трансляцію проводить компанія «Адамант», подивитися дискусію про комунікацію можна буде за цим посиланням:
http://radio.adamant.ua/adamant_player/guchni_imena_13_08_2015/guchni_imena_13_08_2015.html
починається дискусія о 15-00 за Києвом.
Відео дискусії про Мрії – тут:
https://www.youtube.com/watch?v=yCtoiHUgm1w&feature=youtu.be